Володимир Путін у середу ненадовго навідається до китайського голови Сі Цзіньпіна слідами американського президента Дональда Трампа. Путін може розраховувати не лише на теплий прийом, а й на вигідний газовий контракт із Китаєм, шанси укласти який зросли завдяки затіяній Трампом війні з Іраном.
Викликали в Пекін
Путін давно збирався до Китаю, але Кремль зволікав з оголошенням дати до моменту, коли стало ясно, що Трамп усе ж таки приїхав до Пекіна з відкладеним через іранську війну візитом. Сі Цзіньпін уперше приймав американського президента на рівних і навіть погрожував йому. А щойно Трамп поїхав ні з чим, Сі відразу ж викликав до Пекіна Путіна.
Сі зустрічався з Путіним більше, ніж із будь-ким зі світових лідерів, — понад 40 разів.
І Сі говорить із Путіним з позиції сили. Росія після вторгнення в Україну втратила Європу як рівного партнера і перетворилася на молодшого партнера Китаю. Вона потрапила в залежність від китайських технологій і виявилася сировинним придатком другої найбільшої після США економіки світу.
Однак, на відміну від Європи, Китай не поспішає будувати заводи в Росії, ділитися з нею технологіями та пов’язувати себе новими довгостроковими контрактами на купівлю енергоресурсів.
Надію на прорив Путіну дала іранська війна і блокада Перської затоки, де Китай купував нафту і газ. Вперше за десятиліття Росія отримала шанс домовитися про ціну і підписати нарешті контракт на постачання газу по майбутньому газопроводу до Китаю Сила Сибіру 2.
Нікуди дівати газ
Росії нікуди дівати цей газ — раніше він постачався до Європи, але війна проти України та газова війна Кремля з ЄС позбавили Росію найближчого і найприбутковішого ринку. А конкурентів у Китаю за цей газ немає, тому він може вичікувати і тиснути як у питанні ціни та обсягів, так і в тому, хто платитиме за будівництво труби із Західного Сибіру.Але навіть якщо контракт буде підписано, на будівництво Сили Сибіру 2 піде п’ять-шість років, на проєктну потужність вона вийде років через десять.
Позиції і Китаю, і Росії перед цим візитом Путіна до Сі зміцнив Дональд Трамп. Його війна в Ірані підняла ціни на нафту і допомогла Кремлю залатати дірку в бюджеті та заробити на війну з Україною. Вона показала, що зусиллями Трампа США стрімко втрачають союзників, а американська армія не всесильна і не готова до сучасної війни навіть з гранично ослабленим суперником.
Трамп поїхав від Сі Цзіньпіна ні з чим — він не домігся ні обіцянки допомогти Америці завершити війну з Іраном, ні вирішення хоча б однієї проблеми у двосторонніх відносинах — від торгівлі до ядерного стримування.
